Школа залізничних кадрів
   Абітурієнти, яких вабить залізниця, не гають часу і наполегливо готуються до навчання у Здолбунівському професійному ліцеї залізничного транспорту, адже це – єдиний у місті навчальний заклад, де готують кваліфікованих робітників залізниці та транспортного будівництва.

   В ліцеї створено гарні умови для навчання та виховання молоді. На високому рівні оснащено навчальні кабінети, виробничі майстерні, комп’ютерні класи. Є спортивний зал і майданчики. Свої творчі здібності учні ліцею можуть реалізувати, займаючись у діючих в ПЛЗТ гуртках художньої самодіяльності. Нині у цьому закладі готують фахівців з таких професій, як монтер колії, столяр, помічник машиніста тепловоза, прийомоздавач вантажу і багажу, черговий по залізничній станції, муляр, штукатур, електрозварювальник та ін. За 65 років існування ліцею в ньому склались свої добрі традиції, своя історія. Закладом керували досвідчені спеціалісти. В числі його перших випускників був Володимир Лесько. Закінчивши училище у 1946 році, він рік навчався на відповідних курсах, після чого працював майстром виробничого навчання. Відслуживши в армії, у залізничних військах, повернувся в училище, згодом став заступником директора, а в 1969 – керівником закладу. У 1991 році на цю посаду був призначений теж залізничник-фахівець, колишній випускник ДІТу, Віктор Плюссер. На його долю припало становлення училища в незалежній Україні. Значною мірою завдяки наполегливості і працьовитості цього директора училище стало ліцеєм.

   Пишається Здолбунівський ПЛЗТ і своїми випускниками, які трудились раніше і трудяться нині в різних куточках України та за її межами. З повагою згадують в ліцеї про С. А. Виговського (1975 р. в.), Й. В. Гаврищака (1971 р. в.), П. М. Шатковського (1972 р. в.), Б. П. Ожуха (1976 р. в.), І. М. Самчука (1990 р. в.), Д. В. Чобота (1970 р. в.), Є. П. Гнатюк-Столярову (1946 р. в.) та багатьох інших колишніх учнів, що стали шанованими особистостями