Час від часу мовне питання в будь-якій країні набуває вибухонебезпечних ознак. Функція самовизначення і самоідентифікації нації та держави, що притаманна будь-якій мові, є параметром, котрим не злегковажиш. Але зараз не про те, як, утискуючи чи й нищачи мову, можна змінювати свідомість і поведінку цілої нації. І не про те, як маніпулюючи цим питанням, можна заробляти політичні, а відтак і кар’єрно-матеріальні дивіденди. Зараз зробимо спробу визначитися з витоками мови як такої. Не давньої чи сучасної, не української, китайської чи англійської, а мови як процесу і явища.

  То що ж таке мова? Ми звикли до класичного визначення – засіб для спілкування. Можна додати, що мова – це процеси мислення, його фонетичного та граматичного відтворення. Але які б визначення ми не давали, варто пам’ятати біблійне твердження про те, що – «Спочатку було Слово. Слово було у Бога. І Слово було Бог». Бог як принципово-законодавча основа буття, а Його Слово – як спосіб творення, збереження творіння і його трансформацій. Не вдаючись до теологічних роздумів щодо тотожності Бога і Його Слова, зупинімося на тому, що Слово Бога не якесь одне Його слово, а Мова, якою Він творить, змінює і зберігає світ.

  Ми можемо скільки завгодно шукати прамову серед досить великого різноманіття давніх і сучасних людських мов. Але то – марна справа. Оскільки такою мовою була, є і залишатиметься Мова Бога – принципово-законодавчі вібрації буття. Сприймаючи їх, люди всіх часів намагалися, намагаються і намагатимуться відтворювати їх суть, їх значення, їх вплив, зокрема й на рівні мислення, мовлення та написання, формуючи таким чином свої, людські, варіанти Мови Бога.

  Звичайно, будь-яка людська мова – це спосіб спілкування людей між собою. Але, в першу чергу, це спосіб спілкування між людьми і Богом. Це спроба не просто відчути вібрацію Божого Слова, а осмислити, озвучити, зобразити, аби негайно чи згодом втілити сказане Ним. На відміну від людських мов, Мова Бога – вічна і всюдисуща. Її вібрація ніколи не зникає, викликаючи в нас бажання якнайточніше, якнайкраще означити думкою, словом і буквою все, що ми переживаємо. Людська мова – це ніби переклад Слова Божого на притаманний нам рівень сприйняття.  

  Люди змінюються, змінюється їх реакція на вібрації Божої Мови, тому мови будуть виникати і змінюватися, йтимуть у небуття й знову виникатимуть. Але завжди в будь-якій мові залишатиметься три основні тенденції, ті, що завжди присутні у вібраціях Слова Божого: творення, народження, формування; трансформація, зміни, перебудова; фіксація, збереження, зцілення. Думки, слова, символи, що становлять людську мову, завжди означуватимуть собою ці три тенденції. Це прямий зв'язок з вібраціями Божої Мови, те чи інше продовження цих вібрацій.

  До речі, не треба вважати, що мова – то лише людська прерогатива. Адже вібрації Слова Божого вловлюють не тільки люди. Тварини, рослини, стихійне та елементарне життя нашої (і не лише нашої) планети тією чи іншою мірою теж співзвучні Мові Бога. Все існує в ритмі вібрацій, котрі є відлунням і відтворенням Його Слова. Зверніться до акустиків і фізиків, вони підтвердять, що все, абсолютно все, вібрує і звучить. А те, що людське вухо вловлює далеко не весь звуковий діапазон – лише специфіка людського сприйняття.

  Звичайно, будь-яка утворююча, змінююча чи зберігаюча вібрація Божого Слова забезпечена потенціалом самого Бога. Але далеко не всім і далеко не завжди вдається адекватно відтворити той потенціал у своєму мисленні й мовленні. Тому всі людські мови, якою б неприємною не здавалася така констатація, є недосконалим втіленням Мови Бога. Так чи інакше всі ми, поки що, спотворюємо суть Його Слова, і не лише в межах лінгвістики.

  Українська мова, як і мови всіх інших народів, теж є варіантом Мови Божої. Зафіксованим у слові досвідом (позитивним і негативним), що накопичив наш народ у процесі сприйняття, відчуття й осмислення принципово-законодавчих вібрацій Слова Божого. Вже з п’ятимісячного віку дитина найкраще реагує на вібрації рідної мови, а звідси й той простий висновок, що вібрації Мови Божої людині найзрозуміліші, найдоступніші, скажімо так, у перекладі на її рідну мову. Ні, це не свідчить про те, що всі інші мови необхідно відкинути, але це однозначно вказує на вагомість впливу, що справляє на кожного з нас мова рідна.